Історія парохії

Парохія Різдва Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви знаходиться у центрі Сихівського району міста Львова.

Сихівський район є досить молодим. На початку 80-х років почали забудовувати цей віддалений від центра Львова район багатоповерховими будинками.

Переважно поселялися люди із сіл області, які працювали на львівських заводах, але згодом (у 90-х роках) через розбудову інфраструктури район став досить перспективним і розпочалося масове заселення людьми різного походження, освіти, а тепер — і різних національностей.

1989 р. Б. в час початку свободи слова та релігії в атеїстичній імперії Радянського Союзу, яка згодом у 1991 р. Б. була зруйнована за президентства (та підтримки) Михайла Горбачова, Українська Греко-Католицька Церква виходить із підпілля і стає легальною. З цього часу розпочалася активна відбудова храмів та створення нових греко-католицьких громад.

17 квітня 1990 р. Б. у Світлий Вівторок Празника Христового Воскресіння близько десятитисячна громада людей зібралась на Сихові неподалік кінотеатру ім. Олександра Довженка і владикою Филимоном Курчабою (ЧНІ) був посвячений камінь під будівництво нової церкви.Першим настоятелем громади, з благословення митрополита Володимира Стернюка, було призначено єромонаха Студійського Уставу Василя Вороновського.

Від часу посвячення каменю аж до 21 вересня 1991 р. Б. богослужбові відправи для вірних проводилися настоятелем Церкви отцем Василем Вороновським та дяком (регентом) Мироном Левковичем біля посвяченого каменю, де було зведене легке покриття-дах над тимчасовим престолом та іконами.

files/news_old/litopys/kapl06.jpg

Одночасно, на гроші, зібрані в громаді, розпочалася будова тимчасової каплички, перша відправа у якій відбулася 21 вересня 1991 р. Б. на храмовий празник Різдва Пресвятої Богородиці. На допомогу отцю Вороновському було призначено отця Євгена Бойка та отця Івана Чичерського.

files/news_old/litopys/kapl07.jpg

Покликаний йти далі, для заснування нових храмів, невтомний отець Василь Вороновський залишив парохію, а настоятелем Церкви був призначений отець Євген Бойко. В цей час була заснована Вівтарна та Марійська Дружини.

З метою побудови величної святині в центрі Сихова було проведено виставку-конкурс проектів храму. Серед різноманітних варіантів переміг проект канадського українця, знаменитого архітектора Радослава Жука.

Від квітної неділі 1994 р. Б. адміністратором парохії призначений отець Орест Фредина і вже з 1995 р. Б. розпочалася будова храму Різдва Пресвятої Богородиці. Окрім будівництва матеріального храму-споруди, помітно почав будуватися і рости духовний храм, яким стає щоразу чисельніша громада вірних.

files/news_old/litopys/img_06 - zrostannja hramu.jpg

8 жовтня 2000 р. Б. було посвячено новий храм єпископом-помічником Львівським — владикою Любомиром Гузаром.

files/news_old/litopys/im15 - blagoslovennja.jpg files/news_old/litopys/im17 - blagoslovennja.jpg

26 червня 2001 р. Б. відбулася зустріч Святішого Отця Івана Павла ІІ Папи Римського з молоддю біля новозбудованого Храму Різдва Пресвятої Богородиці, де близько півмільйона людей зібралося, щоб привітати Вселенського Архиєрея. Від цього часу площа біля храму Різдва Пресвятої Богородиці стала носити ім’я Римського Архиєрея — площа ім. Івана Павла ІІ, на якій тепер часто організовуються різного роду масові зустрічі вірних: такі як фестиваль «Пісня серця» (2002 р. Б.), Євхаристійний Собор УГКЦ (2005 р. Б.).

files/news_old/litopys/papa_visit14.jpg

Сьогодні у сихівському районі проживає приблизно 149,6 тис. населення. Парохіянами храму Різдва Пресвятої Богородиці, згідно із анкетуванням на початку 2001 р. Б., вважали себе 14,7 тис. (близько 10 % від загального числа населення району), а на початку 2005 р. Б. (після заснування нових парохій на Сихові) вважають себе парохіянами храму Різдва Пресвятої Богородиці 9,7 тис. (близько 6,5 % від загального числа населення району). Очевидно постає непросте завдання огорнути належною духовною опікою таку кількість вірних, щоб вони не тільки бачили чи чули священика у неділю в часі Літургії, але мали хоча б час від часу можливість поспілкуватись із священиком на парохії чи навіть в себе вдома.