Події

Різдвяне послання Архиєпископа Львівського

Різдвяне послання Архиєпископа Львівського Всесвітлішим та Всечеснішим отцям, Високопреподобним і преподобним отцям, ченцям й черницям, Достойним вірним нашої Архиєпархії

Христос раждається!

Роки біжать дуже швидко і люди міняються зі зміною часу. На світ приходять одні, інші відходять з цього світу у майбутнє життя. Ми з вами теж, за Божим благословенням, прийшли у цей світ, робимо свій добрий внесок у нього, стаємося виконавцями Божої волі та очікуємо відходу в інше життя.

Син Божий прийшов у світ, щоби рятувати людей від вічного покарання. Він - Бог, безконечна любов, котрий прийняв людське тіло, а ми це називаємо і великою любов’ю до нас, і пониженням. Чому пониженням? Тому що всемогутній та вічний Бог обмежив себе в людині, приходячи в лоно Пречистої Діви Марії, потім добровільно прийняв ще терпіння та невигоди. Дитя Ісус народився в дуже невигідних умовах. Його не прийняли мешканці Вифлиєму, а згодом, він був змушений стати втікачем до Єгипту. Цар Ірод зазіхав на його життя, боячись втратити своє царювання, а Мати Божа зі св. Йосифом, опікуном, несли на руках Ісуса, правдивого Бога, у далекий єгипетський чужий край. На цьому пониження й терпіння Бога, що прийняв тіло людини, не закінчилося. Він усе життя терпів убогість, голод, спрагу, тяжко працював… Також, коли виступив як Месія, був переслідуваний, гнаний, йому загрожувала кара смерті від духовних провідників ізраїльського народу. Син Божий чинив тільки добро, а юдейська старшина переслідувала його та шукала моменту, щоб позбутися Богочоловіка на землі. Ось, які страшні людини, що бажають крові ближнього та пониження інших, щоб тільки себе поставити вище та в будь-який спосіб подбати про власний авторитет й значимість. А Господь не переслідував нікого. Він був настільки лагідним, що не загасив тліючого ґнота і не поламав надламаної очеретинки (пор. Мт 12,20). Коли апостоли пробували послати вогонь на негостинних мешканців міст, Спаситель пригадував їм, що він іншого духа, тому закликає їх вчитися «лагідності та покори» (пор. Лк 9,54; Мт 11,29). Спаситель прийшов кинути вогонь, але не такий, щоб палити інших, а щоб горіти до кожної людини великою любов’ю й милосердям. 

Пророк Ісая передбачував, що прихід Спасителя принесе зміну у світ, у серця людей. Він описав це у своїй книзі так: «Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме… Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі… Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку в зміїну нору» (Ісая 11,6-8). Ісая пророкував, а народ очікував великої зміни з приходом Сина Божого на землю. І вона відбулася, бо він: «Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Ісая 9,5). Також написано й інше, що він – «камінь спотикання і скеля падіння», бо знайдуться люди, що на ньому спотикнуться, впадуть та розіб’ються, заплутаються у сіті та упіймаються (пор. Ісая 8,14-15). Ісус Христос, прийшовши на світ, давав свідоцтво праведного життя та гідної поведінки, відносно покликання людини. Це його слова: «Тому, хто б’є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі» (Лк 6,29). Спаситель закликає, щоб вчитися терпіти одні одним, прощати ближньому, а не палати ненавистю й не понижувати тих, хто слабший чи бідніший від нас. Господь змінив твердження: «Око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу» (Вих 21,24). Він вніс переміну, щоб прощати й дарувати одні одним різні провини, а навіть любити ворогів та чинити їм добро (пор. Лк 6,35). Дух Господньої любові завітав у світ з його народженням і Спаситель своїм скромним, терпеливим й милосердним життям довів усьому людському родові потребу любити ближнього. Він свідомо терпів апостола Юду, що зрадив його, прощав книжникам, фарисеям та садукеям. Милосердився над духовною кволістю апостолів, радо відпускав гріхи й оздоровлював тих, кого зустрічав на своєму шляху. Це – дух любові, котрий повинен жити у кожному людському серці й не тільки жити, але цією любов’ю гасити ненависть ворогів й запалювати любов у ближніх.  ', '

Господь прийшов до нас як маленьке немовля, щоб спонукати людей любити його і від нього вчитися любові до кожної особи. Любов прийшла на землю, котру очікували люди, але вони відразу її не прийняли, бо Месія народився поза людськими оселями, поза любов’ю людей до нього. Так було, ставалося, але погане не повинно продовжуватися. Ми повинні любити Бога, радіти його приходом на землю, прославляти його не тільки нашими устами, піснями, колядами, традицією, але нашим праведним й покаянним життям. Радіймо народженням нашого Спасителя, Божого Сина, правдивого Бога й Чоловіка. Радіймо усім нашим чистим серцем, бо нечисте серце немає ніколи радості - брудом ніхто не радіє. Можна показувати усміхнене обличчя, але брудна душа, залишиться темною аж до часу щирого покаяння. За чистоту потрібно боротися, не спати, не бути байдужими. Марія та святий Йосиф, чисті й святі особи, раділи приходом Месії на землю. Радіймо й ми великим Даром, що даний нам, грішним людям. Веселімося сьогодні нашими серцями та освяченими душами народженням Сина Божого, нашого Спаса! Колись співали небесні сили, святі Ангели, котрі разом з усім небом раділи приходом Господа на землю. Оспівуймо й ми його славу, велич, справедливість, милосердя та любов! Хай економічна криза, що шириться світом, не стане для нас ніколи духовною кризою. Більшість багатих женуться за прибутками, забуваючи на Бога та на бідних й потребуючих людей. Багато із таких заможних, мабуть загнали себе у більшу кризу духовну, як матеріальну. Протягом життя людей на землі, часто ставалося, що заможні й могучі будували вежі, завойовували менш сильних, кривдили слабших, відкидали Бога. А Господь давав знаки: рятував духа людини потопом; дозволяв вогневі падати на землю й палити грішне; змії кусали людей й вони гинули марно; хвороби нищили тисячі, бо люди противилися Богу. Навіть Син Божий брав у руки бича та виганяв із храму тих, хто торгував у храмі; перевертав столи міняйлів (канторів) й ослони тих, хто продавав голубів (пор. Мр 11,15). Криза приходить від забуття про Бога та зневажання його. Як багато людей ще й сьогодні далеких від Бога? Хоч заможні у матеріальних статках, але бідні духом. А Господь приносить світло у темну душу людини, спокій, дарує їй волю, право вибору добра й вічного щастя. 

Піднесімо наші руки й серця вгору до Бога та прославляймо його святе імення. Дякуймо йому за його прихід на землю, бо він понизив себе до раба, щоб нас спасти. Сьогодні нам «дарується мале немовля; але він є Отець будучого віку і Начальник, і називається Ангелом Великої ради. Він Бог кріпкий і тримає все творіння у Своїй владі» (Утреня Різдва ГНІХ, канон п. 6). Хай свято Різдва ГНІХ стане нашим визволенням від усіх гріхів! Хай це свято принесе у наші душі надію та радість! Хай хворі й убогі, забуті та в’язні, військові й далекі від свого дому, багаті та вільні духом радіють Господнім приходом на землю! Хай Дитя Ісус благословить Вас, любі сестри й брати, добрим здоров’ям та довгими праведними роками життя! Бажаю примирення та духа дбання за український народ - політикам! Хай наші люди мають працю у своїй країні та з честю споживають зароблений хліб! Усім бажаю Господнього благословення, радісних свят Різдва Христового й щасливого Нового, 2009 року!

Христос раждається! Славімо його!

+ ІГОР (Возьняк)
Архиєпископ Львівський УГКЦ

Дано у Львові
при Архикатедральному Соборі св. Юра
Дня 16 грудня 2008 року Божого

Назад