Події

о.Орест Фредина: "Я жартома мовив, що кращого місця для візиту Папи, ніж тут - не знайти"

Парох храму Рiздва Пресвятої Богородицi вiдзначив 50-лiтнiй ювiлей

Отця Ореста Фредину у Львовi знає кожен. Про цього священика кажуть, що вiн один з найкращих проповiдникiв Слова Божого. Свiй день народження священик вiдсвяткував у рiдному храмi, що на Сиховi.

А привiтати його прийшли парафiяни, друзi, священики. Завiтав i Митрополит Львiвський Владика Iгор Возьняк, який вiдслужив Архиєрейську лiтургiю та вручив отцевi Оресту вiтальну грамоту...

-- Отче Оресте, вiтаємо Вас. Свої уродини ви вiдзначали у храмi, на лiтургiї. А як обрали собi такий життєвий шлях -- стати священиком?

-- Я зростав у християнськiй родинi, у час, коли Українська Греко-католицька Церква була в пiдпiллi. У нашiй хатi тодi вiдправлялись лiтургiї, де можна було Прийняти Святi Тайни, навчитись катехизму. Час вiд часу ми збиралися послухати Службу Божу з Ватикану у друзiв, знайомих, ходили до катедри...

Коли повернувся з вiйська, далi продовжував вiдвiдувати пiдпiльнi лiтургiї. А згодом разом зi священиками їздив по селах, де вночi вiдкривали церкви i служили Служби Божi. I я разом iз приятелем прислуговував. От тодi й вiдчув силу та обов'язок теж стати священиком, i зрозумiв, що без цього життя нема. Тож 1986 року отець Петро Городецький привiв мене до свiтлої пам'ятi Митрополита Володимира Стернюка. Там я склав маленький екзамен, i владика поблагословив на навчання, яке проходило не так, як зараз.

Викладали нашiй пiдпiльнiй групi семiнаристiв тi священики, якi отримали освiту за кордоном за часiв Митрополита Андрея Шептицького. Ми збирались у квартирах. Ця наука була жива та передавалася з поколiння в поколiння. Вже 1991 року я отримав священичi свячення з рук отця Мирослава-Iвана Любачiвського. Це, до слова, були першi такi свячення в Українi.

-- Отче Оресте, Вам пощастило приймати у вашому храмi блаженного Iвана Павла Другого. Чим запам'яталася ця подiя?

-- Так, це й справдi велике та незабутнє щастя! Коли 1994 року мене призначили адмiнiстратором Церкви Рiздва Пресвятої Богородицi, то я й подумати не мiг, що сюди завiтає Святiйший Отець. Уже 1995-го був готовий фундамент нашої церкви, а в 2000-му закiнчили основну будiвельну частину.

Тодi до нас завiтав владика Йосиф Мiлян, який розповiдав, що шукають мiсце для вiзиту Папи. А я майже жартома мовив: "А кращого мiсця, нiж тут, не знайдете!". Ми собi посмiялись та й забули про цю розмову. Та вже 2001-го делегацiя з Ватикану вподобала собi саме наш храм -- бо вiн модерний та водночас вiдображає традицiю української церкви.

I так усе вирiшилось. По правдi кажучи, забути тi хвилi, коли зустрiчався з Iваном Павлом II -- неможливо. Я його вiтав, дав йому хрест, попросив благословення та отримав його. Папа тодi подарував менi Чашу для Євхаристiї.

-- Блаженний Iван Павло II багато уваги придiляв молодi. Так само й про церкву Рiздва Пресвятої Богородицi кажуть, що вона молодiжна. Як вдається збирати у храмi молодих людей?

-- Благословення Папи дуже допомагає (Усмiхається). Насправдi, Iсус каже: "До мене нiхто не може прийти, кого не приведе мiй небесний Отець". I я щасливий бачити молодь у храмi. Однак покликання священика в тому, аби привести людину не до церкви, до себе, а -- до Христа.

-- А чи контактуєте з молоддю в соцмережах, через Iнтернет?

-- Я народився в минулому столiттi, тож не є активним користувачем Павутини (Усмiхається). Та й часу на це не маю багато. Хоча над цим, мабуть, варто подумати, бо все бiльше людей гуртуються в соцмережах.

-- Попри те, що ви не "сидите" в iнтернетi, вашi проповiдi там активно публiкують та обговорюють. Чимало вiдео люди надсилають i в мережу "Ютуб". А як ви готуєтеся до проповiдей, чи маєте якийсь секрет такого успiху?

-- Колись я почув такi гарнi та мудрi слова: "Проповiдь готується не сидячи з олiвцем i папером, а -- на колiнах". Проповiдь має бути такою, аби, почувши Боже Слово, люди могли застосувати його в щоденному життi. Ось головне правило.

-- Отче Оресте, розкажiть трохи про свою сiм'ю...

-- У мене чудова дружина, яку дуже люблю. I ми разом молимось та йдемо вперед. Є також рiдний брат Микола, який служить священиком та є ректором Львiвської Духовної семiнарiї. I що цiкаво, серед двоюрiдних є п'ятеро священикiв та одна монахиня. Тож, у нас така гарна священича родина.

-- А чи багато подарункiв отримали на свої уродини? I про який ще мрiєте?

-- О, друзi, рiднi мене обдарували, i я їм дуже за це вдячний. А мрiю я про те, щоб добре йти цiєю стежкою, яку обрав. А от вiд тих, хто мене знає, найкращим подарунком стане промовлена за мене молитва "Богородице Дiво, радуйся..." Адже жодна молитва не є просто так. Той, за кого моляться, стає кращим, а той, хто молиться -- освячує свою душу.

Юлiя Курій

Фото Ярослава Станчака

Назад